8-21 серпня на чудовій Луквицькій Землі відбувався Крайовий летунський Табір “Чота Крилатих”. Цьогоріч часниками табору стали 28 юнаків та юначок з 11 станиць 9 областей України (Львівська, Чернівецька, Волинська, Київська, Житомирська, Донецька, Хмельницька, Рівненська, Тернопільська обл.)
Надзвичайно велика кількість теоретичних гутірок вдало поєднувалась з практичними заняттями з парапланеризму. Різноманітні майстерки, теренові ігри та змаги, інструктаж з ліплення вареників, інтелектуальні ігри, співи, ватри, манрівки, таборові роботи, веселі жарти і доброзичлива атмосфера були невід’ємною частиною КЛТ2016. Цьогоріч ще до екватору табору кожен учасник зміг здійснити свій перший політ і, відповідно, до завершення табору наші юні авіатори покращували свою майстерність в цій нелегкій справі.
Дякуємо нашим любим учасники, які створили цю Чоту такою, якою вона закарбується в пам’ять кожного, хто хоч якось був причетним організації нашого табору.
Користуючись нагодою ще раз вітаємо наших першунів:
- пл. уч. Софія Витівська (к. ч. 32 ім. О.Кульчилької)
- пл. розв. Юрій Трач (к. ч. 91 ім. І. Цяпки-Скоропада)
Спогади однієї з учасниць табору, Валерії Стачук:
“Чота Крилатих, то місце, де кожен здатен здійснити мрії, і де кожен тобі друг і не важливо звідки ти, і скільки тобі рочків. Тобі завжди у відповідь і розраду прийде тепла посмішка, за тобою спостерігають добрі очі таборового проводу, що зігріває і в час повені і стужі, та наче іскра передається, а стримати її неможливо. То місце, де кожен з вас може побувати лише читаючи це. Де також немає злетів без падінь, але кожен знає, що хто боїться впасти – не літає (!), де знаєш по-власному досвіду як важко відірватися від землі і як не хочеться до неї повертатись, коли все ж тобі це вдалося. Де в кожного з’являється талант, коли він співа від душі, бо пісеньки ці про Вату і Мілку, помідори, де арфы нет возьмите бубен; де впізнаєш от вінта по першим нотам, де повний автобус Буратін, де “засипаєш”, під казочку про ЛШ (летунська школа, а чо нє?) та колискову від таборового проводу і засипаєш яму піском, бо нам усім треба будувати Чоту, що ми всі, і кожен з нас, робили 14 днів, а ніби маленьку вічність, за що всім вам від наймолодшого і до найстаршого ВЕЛИКЕ СПАСИБІ, за те яким він був, за те якими є ви, за те яким ми всі разом його зробили і те, чого він нас навчив. Без вас цей табір не видався б таким У-Ульотним.
Там з Пілотом не сумуєш ні вдень, ні вночі і він вчить тебе цінувати те, що в тебе під ногами і на ногах, де новий бунчужний і старий однаково улюблені; де на годиннику завжди 12:45; де всі ми юні авіатори; де є ШАНОВНІ; де тебе навчать розправляти крила; де колиба, то місце щасливих людей; де біжиш за літаком на смугу швидше, ніж за бунчиком під час руханки; де “Де на світі не будеш (Еш-А-Еш) кращий табір не знайдеш!”; де “А чо? А та!”; де треба уточнювати правила будь-якої гри, бо в Луцьку і в Тернополі грають інакше; де любиш літати(?) люби й крило тягати; де скільки б ти не з’їв у тьоті Свєти завжди буде ще..
Де все минає, все минає, не минає тільки Чота!”
https://www.facebook.com/PlastUA/videos/10153827803152393/
Дякуємо нашим спонсорам Авіація Галичини.
Ще відео:
Фото: Ольга Михальська
Більше фото тут
