Аеродром, також летовище

комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруд і обладнання, що забезпечують зліт, посадку, розміщення і обслуговування літаків.

За означенням: 

Аеродром — визначена ділянка земної або водної поверхні (включаючи будь-які будівлі, споруди та обладнення), призначена повністю або частково для прибуття, відправлення, руху, стоянки та обслуговування повітряних суден.

Якщо поняття «аеродром» використовується в положеннях, що стосуються планів польотів і порядку сполучення, воно включає також місця, які можуть використовуватися літальними апаратами певних видів, наприклад вертольотами або аеростатами.

Види аеродромів

• Летовища бувають військові і цивільні (Аеропорт);
• За обладнанням поділяються на постійні і польові (тимчасові),
• За технічними характеристиками льотних смуг — на класи.
• Цивільні (для перевезення цивільних пасажирів і вантажів, входять до складу аеропортів): 
• Трасові – для виконання авіаційних рейсів;
• Навчальні – для навчання і тренування курсантів льотних училищ;
• Заводські – для випробування повітряних суден після ремонту на авіаремонтних заводах;
• Для виконання авіаційних робіт.
• Експериментальні (для випробування авіаційної техніки на авіаційних заводах і полігонах)
• Державні: 
  • військові (для вирішення завдань оборонного характеру, несення бойового чергування, перекидання військ і т. д.)
  • Навчальні (для навчання льотного, штурманського і технічного складу військової авіації)
  • Спортивні (для навчально-тренувальних і показових польотів на літаках, вертольотах, дельтапланах, планерах, парапланах, виконання парашутних стрибків)

Також існують приватні аеродроми і льотні поля.

На цивільних аеродромах дислокуються (базуються) цивільні авіапідприємства (авіакомпанії), на військових – військові частини Міністерства Оборони та інших силових відомств, на експериментальних аеродромах – організації, що займаються випробуваннями авіатехніки (льотно-випробувальні станції авіазаводів, науково-дослідні установи різних відомств – як цивільних, так і військових), на навчальних – літні та авіаційно-технічні училища (цивільні або військові), на спортивних – авіаспортклуби і подібні організації. Існує ряд аеродромів спільного базування, на яких поряд з цивільною авіацією дислокується і військова.

В ряді країн для позначення військових аеродромів нерідко застосовується термін авіабаза, запозичений з англійської мови (air base), де він активно використовується (особливо в США).

Елементи аеродромів

Основні елементи летовища: льотне поле (льотні смуги, місця стоянки літаків і вирулювальні доріжки); обладнання для навігації, зв’язку і ремонту літаків, ангари, житлові і побутові споруди тощо.

Льотна смуга постійного летовища має злітно-посадочну смугу довжиною 2—3 км, шириною 50—80 м з твордим покриттям (звичайно цементобетонним). Довжина льотної смуги польового летовища — 2500 м, ширина — 300 м

Аеровокзальний комплекс

Включає в себе власне аеровокзал, призначений для обслуговування пасажирів. В аеровокзалі базуються більшість служб, що обслуговують пасажирів від моменту входу на територію аеропорту до вильоту і від моменту подачі трапа до літака до покидання аеропорту: представництва авіакомпаній; служба організації пасажирських перевезень; служби безпеки; багажна служба; служби прикордонного, імміграційного і митного контролю; різні організації та підприємства, спрямовані на відпочинок, розваги пасажирів і т. п.: ресторани і кафе, точки торгівлі періодикою та сувенірами, магазини і т. д.

Вантажний комплекс

Приймає до відправлення, оформляє, обробляє, завантажує на борт повітряних суден вантаж та пошту. Оснащується критим опалювальним складом, засобами доставки і механізованого навантаження-розвантаження, засобами обробки вантажу «в навал» і в контейнерах.

Злітно-посадкова смуга (аббр. ЗПС)

Злітно-посадкова смуга (аббр. ЗПС) — визначена прямокутна ділянка сухопутного аеродрому, підготовлена для посадки і зльоту повітряних суден.

Вибір ЗПС, їх позначення та елементи

Основний фактор при виборі смуги для посадки або зльоту — напрямок вітру.

Головна злітно-посадкова смуга аеродрому розташована, як правило, у напрямку пануючих вітрів та має найбільшу довжину. Активна (робоча) ЗПС — це смуга, яка використовується для зльотів і (або) посадок повітряних суден в даний момент часу.

За законами аеродинаміки, літак не може здійснювати зліт/посадку при сильному попутному вітрі. Ідеальні умови — зліт/посадка при зустрічному вітрі. Тому при здійсненні зльоту і посадки обирається курс, найбільш відмінний від напрямку вітру. В аеропортах з однієї або декількома паралельними ЗПС пілотам найчастіше доводиться садити літаки з боковим вітром аж до 90°. В аеропортах з двома або більше смугами часто застосовують практику використання однієї смуги для зльоту, іншої — для посадки. Злітно-посадкові смуги мають маркований номер, який зазвичай збігається з магнітним курсом посадки, на якому вони розташовані.

Розміри злітно-посадкових смуг можуть бути дуже різні, від 300 м в довжину і 10 м в ширину, до величезних — майже 6 км в довжину і 80 метрів в ширину («Гавіан-Пейшоту», Бразилія). Найменші використовують для легкої і надлегкої авіації.

Елементи ЗПС

• Кінцева смуга безпеки, КСБ (жовті шеврони) — частина ЗПС призначена для випадків викочування літаків за ЗПС у аварійних випадках, а також для захисту поверхні землі від обдування потужними струменями вихлопів реактивних двигунів. В штатних умовах літальним апаратам заборонено перетинати торець ЗПС і викочуватись на КСБ — вона не розрахована на їх вагу.
• Зміщений поріг, ЗП (білі стрілки) — поріг злітно-посадкової смуги, що не збігається з її торцем — зона ЗПС, де дозволене руління, розбіг і пробіг літальних апаратів, але не їх посадка.
• Кінцева смуга гальмування, КСГ — спеціально підготовлена прямокутна ділянка, що розташовується наприкінці дистанції розбігу, призначена для припинення руху повітряного судна у випадку перерваного зльоту.
• Поріг ЗПС (білі смуги у вигляді «зебри») — початок ділянки ЗПС аеродрому, що збігається з її торцем і може використовуватися для посадки повітряних суден. Поріг зроблений таким для того, щоб бути помітним здалеку. Кількість ліній дозволяє приблизно визначити ширину ЗПС, а позначений за ним маркований номер ЗПС — пересвідчитися в тому, на яку смугу сідає літак.
• Зона приземлення (подвійні паралельні прямокутники) — починається в 300 метрах від порогу ЗПС.
• Відмітки фіксованого відстані (великі прямокутники, розташовуються через 150 м). При ідеальній посадці пілот очима «утримує» зону приземлення, і дотик відбувається безпосередньо в зоні посадки.

Розмітка ЗПС необхідна насамперед для найбільш точної і, отже, безпечної посадки літака на смугу. На покритті ЗПС наносяться наступні маркувальні знаки: порогів; осьової лінії; посадкових магнітних шляхових кутів (ПМШК); зон приземлення (крім ЗПС класу Е); зон фіксованої відстані (крім ЗПС класів Г, Д, Е); країв ЗПС (крім ЗПС неточного заходу на посадку і необладнаних ЗПС, що мають достатній контраст між її межами та пов’язаною з нею поверхнею узбіччями); розташування ЗПС із боку заходу на посадку (для рівнобіжних ЗПС): «L» — ліва, «R» — права.

Обладнання політної палуби авіаносців

З метою забезпечити зліт палубної авіації, коли палуби занадто короткі,  ЗПС авіаносців обладнуються додатковим стартовим обладнанням — паровими катапультами, які придають літаку, що стартує, додатковий імпульс прискорення. Сучасні авіаносці мають на верхній палубі від двох до чотирьох катапульт. Інше завдання — погасити швидкість літака, що сідає. Для цього застосовуються спеціальні аерофінішери: поперек палуби корабля натягують декілька сталевих тросів, за один з яких літак чіпляється гальмівним гаком. Трос натягується як пружина поглинаючи енергію і літак швидко гальмує.

Перон

Перон — частина льотного поля аеродрому, підготовлена й призначена для розміщення повітряних суден з метою посадки і висадки пасажирів, завантаження і вивантаження багажу, пошти і вантажів, а також для виконання інших видів обслуговування.

Призначення, маркування, управлінням рухом

Перони не призначені для маневрування літаків. Площа маневрування — уся інша крім перонів частина летовища, призначена для зльоту, посадки і наземного руху повітряних суден.

Повітряне судно після посадки на злітно-посадкову смугу має або своїх ходом (по маршруту руління), або на буксирі зайняти визначене диспетчером місце стоянки на пероні. Перед зльотом екіпаж судна, отримавши вказівки від диспетчера, по маршруту руління прямує зі стоянки на попередній старт. Вертольоти у деяких випадках можуть приземлятися/злітати відразу на стоянці.

Розмір перону та місць стоянки визначається кількістю та розмірами повітряних суден, що на них розміщені та від способу їх установки на стоянках або пероні. Стоянки маркуються номерами і лініями, які позначають межі стояночних місць, осьові лінії для зарулювання і лінії розташування повітряних суден в залежності від їх типу. На пероні наноситься також спеціальна розмітка, яка вказує дозволені траєкторії руху повітряних суден, а також зони руху і розташування спецавтотранспорту:

• вісі руління повітряних суден, лінії зарулювання, розвороту, вирулювання;
• Т-подібні знаки зупинки літаків і номери стоянок;
• контури зон обслуговування повітряних суден або лінії безпечної відстані від кінців крил;
• шляхи руху і місця зупинок спецавтотранспорту.

Маркувальні знаки перону для осей руління, знаків місця зупинки ПС і номерів стоянок наносяться жовтим або жовтогарячим кольором, ліній контурів зон обслуговування ПС — червоним, шляхів руху і знаків зупинки спецавтотранспорту — білим.

Управління рухом літальних апаратів на пероні здійснюється по радіо з КДП диспетчерський пункт руління (ДПР), а спецавтотранспорту — аеродромний диспетчерський пункт (АДП).

Режим доступу, рампове обслуговування

Територія перонів, як правило, доступніша, ніж площа маневрування аеродрому. Тим не менш, «рампи» зазвичай не відкриті для сторонніх осіб. Рампове обслуговування літаків (розвантажування-завантажування, центровка вантажів згідно з лоуд-планом) здійснюється або компанією-експлуатантом або фірмою-підрядником з наземного обслуговування повітряних суден.

Руліжна доріжка

Рулі́жна дорі́жка — частина льотного поля аеродрому, спеціально підготовлена для руління повітряних суден. Рульожні доріжки (на жаргоні — рульожки) поєднують між собою злітно-посадкові смуги і перони, на них знаходяться місця очікування для літаків перед виїздом на ЗПС.

Типи рубіжних доріжок і вимоги до них

В залежності від призначення руліжні доріжки поділяються на:

• Швидкісні руліжні доріжки ;
• Руліжні доріжки магістральні;
• Руліжні смуги .

Для оцінки параметрів руліжних доріжок при визначенні можливості прийому літаків різних типів визначаються мінімальні значення загальної ширини РД і двох укріплених узбіч, відстані від осі РД до нерухомих перешкод, радіусу закруглення РД, відстані між вісями паралельних РД.

Руліжні знаки і вогні

На покритті руліжних доріжок наносяться спеціальні навігаційні маркувальні знаки, які позначають осьову лінію, місця очікування повітряних суден біля злітно-посадкової смуги і біля руліжних доріжок, а також, при необхідності — межі РД. Маркувальні знаки РД жовтого або жовтогарячого кольору. Межі руліжних доріжок позначають також світловідбивні маркери синього кольору.

Руліжні доріжки, призначені для використання у тому числі в нічний час, оснащуються бічними рульовими вогнями, за винятком випадків, коли руління повітряного судна може бути забезпечене шляхом освітлення поверхні або іншими способами.

Бічні руліжні вогні — вогні кругового огляду, що випромінюють синє світло. Встановлюються як найближче до країв руліжної доріжки по обидва боки РД з інтервалами не більше 60 метрів на прямолінійних ділянках. На закруглених ділянках РД вогні встановлюються з меншими інтервалами. Допускається відсутність бічних рульових вогнів при наявності осьових руліжних вогнів.

Осьові вогні руліжних доріжок — вогні передбачені на РД, що використовуються разом з ЗПС точного заходу на посадку. Осьові вогні, за винятком вивідних РД, — зеленого кольору постійного випромінювання з такими параметрами променю, що дозволяють бачити їх тільки з літаків, що знаходяться на руліжній доріжці або поблизу неї.

Осьові вогні РД на вивідній руліжній доріжці є вогнями постійного випромінювання. Осьові вогні РД чергуються по кольору, мають зелений і жовтий колір від їхнього початку, поблизу осьової лінії ЗПС, далі від ЗПС вогні мають зелений колір. У тих випадках, коли повітряні судна можуть рухатись по одній і тій же осьовій лінії в обох напрямках, усі осьові вогні для повітряного судна, що наближається до ЗПС, мають зелений колір.

В деяких випадках (на авіаносціях, на передових аеродромах) керування рухом літаків здійснюють спеціальні сигнальники.

Командно-диспетчерський пункт

Призначення і конструкція КДП

Як правило, командно-диспетчерський пункт розташовується в спеціально побудованій багатоповерховій капітальній будівлі баштового типу специфічної архітектури з великою площею оскління, «ліхтар» якої забезпечує огляд аеродрому й повітряної зони в межах, встановлених для диспетчерів стартового пункту й пункту руління. На командно-диспетчерському пункті знаходяться авіадиспетчери-фахівці служби руху і група керівництва польотами. З КДП здійснюється управління рухомлітальних апаратів в зоні відповідальності, а також спецавтотранспорту на території аеродрому. На КДП здійснюється оформлення передполітної і післяполітної документації, передполітна підготовка екіпажів, підготовка й планування польотів; збирається, обробляється і доводиться до командного, льотного і диспетчерського складу метеоінформація. З КДП здійснюються дистанційне керування й контроль за радіотехнічним і світлосигнальним обладнанням аеродрому.

TOP-10 найбільш незвичайних аеропортів світу

Іспанський туристичний портал ABC Viajar визначив 10 найбільш екстравагантних і водночас небезпечних аеропортів світу на яких пілоти змушені літати над головами туристів, що відпочивають на пляжі, злітати з обмерзлих ЗПС або здійснювати посадку на краю обривів.

1. Princess Juliana, о.Святого Мартіна, Кариби. Аеропорт Принцеси Юліани розташований прямо на морському узбережжі, тому голови туристів відділяють якісь 25 метрів від повітряних суден, що заходять на посадку. Це місце тим і унікальне, що ви можете з близької відстані спостерігати за приземленням величезного лайнера, як наприклад, Boeing 747. Побудований у період Другої світової війни, цей аеропорт використовувався у військових цілях лише один рік (1942-1943), після чого його перевели у статус цивільного.
2. Juancho E. Yrausquin, о.Саба, Кариби. Другий найбільш незвичайний і захоплюючий дух пасажирів аеропорт також розташований у Карибському морі на о.Саба. Хуанчо-Іраускін вважається міжнародним аеропортом з найкоротшою злітно-посадковою смугою у світі – трохи більше 400 метрів, тоді як загальна ширина острова становить 2,5 км. Дістатися сюди можуть лише маленькі літаки або вертольоти.
3. Аеропорт Гібралтара. На Гібралтарі для здійснення зльоту або посадки літака щоразу перекривають найбільш пожвавлену автомобільну дорогу міста, оскільки вона безпосередньо перетинає злітно-посадкову смугу.
4. Антарктичний півострів Цей аеропорт не схожий ні на один із попередніх – суцільний льодовик і сніг. Злітно-посадковою смугою служить нескінченний білосніжний покрив. Серед переваг – великий простір для маневрів. Разом з тим, є ризик того, що за будь-якого необережного руху або перевищення ваги судно потоне в снігу або розколе лід.
5. Funchal, о.Мадейра, Португалія. Увага до аеропорту Фуншал викликана його унікальним архітектурним стилем і умілою роботою інженерів. Здалеку сама конструкція злітно-посадкової смуги більше нагадує макет, а бетонні опори – звичайні палиці. Однак не все так просто. Цей витвір мистецтва являє собою естакаду, яку підтримують 180 потужних залізобетонних стовпів, висота яких сягає 70 метрів над рівнем моря. В історію аеропорт також увійшов трагічною аварією в 1977 році. Тоді, внаслідок зіткнення літака з мостом, загинув 131 пасажир. В умовах підвищеної турбулентності й сильних вітрів, що властиві цій місцевості, для здійснення зльоту/посадки допускаються тільки спеціально сертифіковані пілоти.
6. Kai Tak, Гонконг. Вимушені небезпечні трюки і вищий пілотаж цивільних льотчиків при зльотах і посадках у Кай Так стали причиною закриття гонконгського аеропорту в 1998 році. Однак він посідає почесне шосте місце у десятці найбільш небезпечних аеропортів світу. Крім розгінної смуси, що йде прямо в море, існує й інша небезпека: за кілька кілометрів від аеродрому розташований гірський хребет, що не дозволяє літакам заходити на посадку по прямій траєкторії.
7. Suvarnabhumi, Бангкок, Таїланд В очі кидається не аеропорт, а його рекордна за своєю висотою 132,2 метра контрольна вежа. Спроектована архітекторами з чикагського бюро Murphy/Jahn будівля аеропорту загальною площею 563 тис. квадратних метрів сьогодні посідає третє місце у світі за своєю величиною і вважається національним символом Бангкока і всього Таїланду.
8. Kansai, затока Осаки, Японія. Усі п’ять квадратних кілометрів штучного насипного острова в Осакській затоці являють собою міжнародний аеропорт Кансай. Оскільки проект аеропорту ніяк не вписувався в міську межу, японська влада ухвалила рішення побудувати його прямо в морі. Зрозуміло, територія аеропорту сполучена з містом автомобільною дорогою, таким чином, туди можна легко добратися машиною, літаком або човном. Цікаво те, що спеціально створена японцями платформа під аеродромом знаходиться у найбільш сейсмоактивній зоні планети, саме з цієї причини міцність конструкції не викликає сумнівів.
9. Courchevel, Французькі Альпи. Популярний гірськолижний курорт Куршавель у французьких Альпах має власний аеропорт. Довжина злітно-посадкової смуги становить всього 525 метрів з кутом нахилу 18,5%. Подібні природні умови дозволяють прилітати сюди власникам приватних вертольотів або наддосвідченим пілотам.
10. Paro, Королівство Бутан. У Королівстві, де замість ВВП вимірюють “Внутрішнє валове щастя жителів” – Бутані, є тільки один аеропорт – Паро. І лише вісім пілотів у світі здатні підкорити неприступні гірські піки висотою близько 5 тис. метрів, що оточують цей унікальний аеродром.