Хочеш трошки політати?😏 Ми навчимо це робити, якщо ти...
... станеш учасником/цею КЛТ Чота Крилатих 2021. Посилання на зголошення:
forms.gle/J1oZAnP9i7tuHHv39
Час летить, а зголошення не вічне. Не провтикай 😉
Євген Коновалець — видатний український діяч визвольного руху України — був другом Пласту. Зараз триває голосування за присвоєння йому звання Героя України та перепоховання на території України, і кожен з нас може докластись до вшанування його пам’яті: petition.president.gov.ua/petition/112634
Під керівництвом Євгена Коновальця виховувалось покоління патріотів, що створили УПА, яка 15 років вела боротьбу за Незалежність України. Протягом всього свого шляху він був в оточенні пластунів, і саме з Пласту перейняв досвід організації підпільного руху спочатку у Січових Стрільцях, а згодом в ОУН.
Коновалець був близьким другом засновника перших пластових гуртків Івана Чмоли (на фото вони поруч праворуч). Разом вони формували з пластунів курені Січових стрільців, а згодом і Української Військової Організації, керівником якої був Коновалець. Бувши свідком зародження Пласту, Євген віддав у його лави і свого сина Юрія.
Побратими Євгена Роман Шухевич та Степан Бандера мають офіційне визнання на державному рівні. Кожен з вас може посприяти процесу визнання й Коновальця Героєм України та перепоховання його на території України, підписавши петицію на сайті Президента: petition.president.gov.ua/petition/112634.
Залишилось 3 дні до кінця збору підписів, тож, друзі, підписуйте та поширюйте пост. Разом ми зберемо достатню кількість підписів, і борець за Незалежність України отримає гідне вшанування!
Ще однією історією в рамках флешмобу #кошикісторій від @stepovi_vidmy ділиться наша Христя Молдавчук.
Пригадуючи, вона розповідає, як у її рідному селі Яблуниця, за традицією, у великодні дні діти «ходять в кокуци».
А є означає це, що вони ходять від хати до хати і в кожній хаті їм дають «кокуц» (з гуц., розуміють, як щось солоденьке). Діти дякують за «кокуц» відповідаючи «простибі».
«Я завжди дуже чекала в дитинстві цього свята. Ще й за день перед тим в домі з‘являлося дуже багато солодощів, які були акуратно поскладані "на кокуци". А нині дуже кумедно спостерігати за тим як маленькі діти тягнуть величезні торби кокуців. Хоч дехто ходить тільки по сусідах і родичах, але найбільш відважні обходять все село 😁. А у нас вдома - це по кілька кілометрів гірськими рельєфами. І звичайно, що в цей день початкові класи в школах пустують.»
Наші подруги з куреня @stepovi_vidmy запустили флешмоб, в якому по хештегу #кошикісторій ви можете розповідати про ваші традиції чи цікаві історії з Великодня.
Ще однією історію для вас розповість ст пл Анастасія Качмарик:
«Я з сестрою родом з Тернополя, а великодні святкування на Західній Україні не обходяться без гаївок. Гаївки - це суміш забав, ігор, хороводів і пісень. Зазвичай, після того, як вся родина вже спробувала пасочку і ковбаску, дівчата і хлопці повертаються на подвір’я церкви забавлятися. І хоча гаївки в основному для дітей, ми з сестрою у свої 18-19 років вирішили теж згадати молодість. Коли ми прийшли на подвір’я церкви, то побачили як діти просто бігають навколо в хаосі, а не традиційно забавляються, ніяких хороводів, танців чи пісень. Тому, ми звичайно ж взяли ініціативу в свої руки і декілька годин поспіль вчили всіх традиційних веснянок, обрядових танків та різних забав.
Після того, як ми повернулися додому доїдати пасочки, нам принесли ось таку записку (погортайте карусель) і тоді ми зрозуміли, що традиції на Галичині будуть жити вічно».
Христос Воскрес! Воістину Воскрес! 🤍 @ Ternopil Oblast
Ми дякуємо подругам @stepovi_vidmy за запрошення долучитися до флешмобу #кошикісторій і пригадати ті теплі моменти святкування Великодня у сімейному колі 🤍
Своїми спогадами про традиції святкування Великодня, у сімейному колі, ділиться наш Володимир Королишин!
«Цього року тепло приходить до нас дуже повільно, але я чув повір’я про те, що після свята остаточно теплішає. Ставлю на те, що так буде, і вже у Великодній понеділок ми глянемо на приємні промені весняного сонця.
Ще з раннього дитинства, заглядаючи у кошик, ніяк не міг дочекатися поки та смакота опиниться на святковому столі. У мене велика сім’я, я дуже її люблю. Іноді, наш життєвий ритм такий стрімкий, що просто не вистачає часу на сімейне спілкування. Але у великодній час ми намагаємося приїздити звідусіль, до найрідніших.
Великдень – одне з моїх найулюбленіших свят! В цей день панує особлива гармонія щирості. Пам’ятаю, як ми йшли до церкви, слухали святкову Літургію. Я йшов дуже гордий, бо поряд завжди крокували три старші брати. Мої батьки старались кожному із нас дати по кошику, це виглядало трохи кумедно. В кошиках красувалися різнокольорові маленькі пасочки. Батьки завжди мене ощасливлювали тим, що дозволяли запалити свічку, і я стрибав від радості, коли священник підходив, щоб окропити свяченою водою нашу сім’ю та великодні кошики. Декілька разів ми з братами святкували Великдень у Бабусі в горах. Це був особливий квест. Церква в центрі, йти треба пішки, вниз, кілька кілометрів, кам’янистою дорогою. А потім повертатися, аж на третю гору, де Бабусина хата. І кошика ж нести, аякже!
Особливим звичаєм у нас вдома була черговість кроків святкування. Ми мали зійтися до святкового столу готувати святкове розговіння – ті дари, освячені в кошику. Тато запалював свічку, мама викладала на окремому тарелі поділені на всіх паску та свячене яйце. Ми молилися Богу, дякували за Великдень, просили дочекатися і наступного року разом зустрічати це свято. Далі куштували частинку свячених яйця і паски . А вже після цього пригощалися іншими стравами.
З нетерпінням чекаю цього свята і зараз. Уява малює ідеальну картину: от прозвучить «Христос Воскрес!» - і все у нас одразу зміниться на краще. @ Івано-Франківська Область
Error: API requests are being delayed for this account. New posts will not be retrieved.
Log in as an administrator and view the Instagram Feed settings page for more details.
